Без тебе останні дні, всі портові міста входять в повільні запої, дим від трави висить над нами, ніби друге пришестя Христа, висмоктуй мої легені, хай вони не загояться, і наді мною буде моря твого однойменного солона вода. І наді мною плакатимуть кити твої світові, і сльози твої ростимуть на шкірі, ніби хвойні дерева. Я буду лежати у сій промерзлій землі, я стану підземними ріками, що вічно тектимуть до тебе.