очікувала від тебе підтримки..на що я надіялася?що ти змінилася, і я тобі стала небайдужа..та тобі завжди було пофіг на мене.і все погано, чесно тобі скажу, закриває всі хороші моменти.На жаль так сталося.в цьому можливо винна я..але ти ніколи за мною навіть поговорити не хотіла.навіть про вагітність не хотіла сказати.вот так.

а зараз..ти не віриш в те, щоя поступлю.хах.дякую тобі на цьому.чесно.мені це дає сили, щось довести.Але не тобі.А собі..В тому, що я щось можу.В мене вірить Тато, і я дякую йому.хоча ти не дуже любиш коли я з ним спілкуюся..і добре, що ти не знаєш, що я почала зідзвонюватися і зустрічятися з ним частіше.Бо він переживає..Питає, що в школі.і я тянуся до нього.Мені хочеться розказати все що в мене накопилося, все що сталося..а тобі- не хочеться.бо ти ніколи не цікавилася моїм життям.І знає, зараз це починає напрягати, що вдруг тобі стало цікаво.та ніхуя, тобі не цікаво.Батьківський Долг..