22.22

І снився мені сон…
Чи то не сон і так здається.
Навколо мене - неба фон,
І дихать важко, серце б'ється.

І я стою ногами на камінні,
А те каміння світу край.
Дивлюсь униз- там море у промінні
Шепоче ледь мені: "стрибай".

І вітер, граючи моїм волоссям,
Холодом пронизує все тіло.
А я запитую: "Навіщо, вітре? "
Й у відповідь: " Бо море так хотіло. "

Й тий вітер штовхає мене в спину
Для того, щоб стрибнути униз.
Де ті печальні хвилі без упину
Об скелі гострі б'ються враз і скрізь.

І ось, я падаю, але не вниз.
Лечу, але не в холод поринаю.
І тут ось фініш. Час завис:
В чиїсь обійми раптом я пірнаю.

Інакше не буває, бо одному
Край світу ніколи не знайти.
Й тоді відправишся ти з дому
Коли знайдеться з ким туди піти.

p/g