напевно, прийшов саме час висказатись. любі друзі, які мене читають, запевняю вас, далі у цьому пості я нічого цікавого не напишу. у мене все як завжди - ніяк. настрій геть пропав. а через що? та через правду.
історія така: хотіла Настя помиритися з однією людиною, перед якою почуває зараз себе винною. чому? бо весною накосячила. що ж зробиш, що я така людина-косяк? ну от і все, вроді, як добре, але захотілося дурній дитині миритися. а сенс? це, ніби, як я хочу, а та людина ні. і що ж вийде? нічого. але ж мені ніби як і хочеться, але сенс? от де сенс? якби я була впевненна, що не тільки я хочу.. аааа, пишу всяку фігню, голова розколюється.. але я б хотіла.. а от сенсу нема.. і що тепер робити?