бувають ранки коли здається
що я єдиний на ціле місто,
хто починає цей день без кави,
я не люблю її; вчора, звісно,
я не любив всіх твоїх салатів,
домашніх капців, м'яких халатів,
волосся в роті, на стінках ванни,
сьогодні певен - люблю і марно
в твого сумління просити щастя.
в пустому ліжку не прокидатись,
в холодній кухні не гріти стіни,
не пити кави, не гнути спину,
не грати в ігри, наполовину
щасливий я. народиш сина
мені з очима з ясного неба;
бувають ранки, коли до тебе,
хотілось більше ніж власне жити,
в твого сумління чогось просити
невдячна справа, як врешті й в себе
для тебе віри, що завтра буде,
що ми щасливі й здорові люди,
що післязавтра до ночі ближче
вернусь в ці стіни. читайте вище.