Чи хочу я покидати усе це? Сьогодні так, а завтра ні, життя таке непостійне. Я така ще дитина, це так смішно. Куди мені без батьків? Та нікуди. Кричу, що не вірю в Бога, а потім питаю чи це так. Що зі мною сталось, а? І що сталось зі всіма тими, з ким я спілкувалась так довго? Сиджу і розумію, що мало-помалу все йде до дупи, адже недарма Карпа казала, що ейфорійне очікування веде до великої сраки, що ж, добре. Я не знаю, що робити, куди йти, і до кого. Сама руйную хороші відносини з людьми, сама створюю собі проблеми, Саша така Саша. А на ноуті вже і пароль, аж гидко, що всі вміють пхати свій ніс туди, куди їм взагалі не треба. Наче вчуся, але ж все одно мама каже, що я нічого не роблю. Кожен день сварюся з нею і кожен день переконуюсь, що я її просто зневажаю. Про повагу навіть і не йдеться. Намагаюсь спілкуватись виключно українською, бо це гарно, і врешті-решт, не буду матюкатись, бо це якось геть недоречно в мої-то 16 років. Сьогодні так добре було, я ходила в кіно зі своєю Іванкою, боже милий такий класний мультфільм, просто ааааа. Частіше б так, кудись з тобою. Як завжди написала про все і ні про що, але все ж таки хоч трохи легше. А після фільму так бум бум бум, така музика крутезна, що просто зашкалює, кайф: Becky G Feat. Will.I.Am – Problem (The Monster Remix)