Нарешті той настав цей довгоочікуваний вечір
вечір коли я збираю сумки в Крим
мене не буде тут більше як 3 тижні, загалом доволі довго таки, ще й не у своїй області, та ще й доволі далеченько від нас. Та я скажу що це мають бути 24 найкращих дні в першій четверті, принаймні надіюсь їх провести так незабутньо, щоб запам’яталось, але в хорошому сенсі цього слова
і хоч обіцяють мені там не 5-ти зірковий готель, а шось зовсім протилежне, бажання туди їхати все одно не пропадає, а навіть посилюється
я хоча б морально відпочину від цього всього, від цих проблем, від цих однакових буднів, від всього що на мене накотилось. І хоч кажуть що від себе не втечеш, то я принаймні не буду бачити кожного дня те що мені мозолить очі, або достає, або просто харить, або…або тут можна продовжувати довго.
я постараюсь усвідомити всі проблеми що натворила, якщо це так можна назвати. Хоча що вже усвідомлювати, всеодно вже що зроблене те зроблене
це шось таке своєрідне, просто навіть не пояснюване
бо саме найдороще що в мене як виявилось залишилось, все одно залишиться зі мною: одне буде зі мною там «атжигать» в Криму, а друге буде мені телефонувати і розказувати що нового в моїй рідній 4 школі, і в най най най кращому моєму 10 А, правда ж Діанка?) так вазгалі без намьокіів, нєєє, ні каплі)
всьо, пака ;)