Утопаючи в твоєму погляді
Я відчуваю тий запах горя.
Він покриває мене лавиною
Або ж палить хвилею моря.

Для серця тепер, як сонце мені
Те світло, що від посмішки лине.
І все раптом помирає в пітьмі,
І пітьма вже ось-ось тут загине.

Я ношу своє серце в кишені
Щоб часом його не згубити.
Воно ж совсім дике, шалене,
Та жаль його зараз ще вбити.

Хочу серцю я вуха пришити
Щоб почуло думки в голові:
" Він дивився не на тебе далеко,
Та й всміхавсь він геть не тобі".

p/g