дивна я
й сама дивуюсь
це напевно тільки я, нічого не зробивши можу сидіти тут в майже 2.00 год ночі, і щось писати

таке в кожного буває
просто як завжди на ніч прориває
і чогось невистачає.
чи то тих дурних розмов без конретної теми)
чи може і навіть"вас" в пітьмі темній.
ніч-як другий подих, друге дихання
щось таке чарівне та незрозуміле,
ми відкриваєм в ній самих себе
бо тоді говорм вже не ми, а нас лише "несе",
говорить наша душа,
і навіть правильніше не говорить-а співає
відкриває нам наші здавалося б відомії,
але насправді далеко потаємні частки мрій