дивна я й сама дивуюсь це напевно тільки я, нічого не зробивши можу сидіти тут в майже 2.00 год ночі, і щось писати
таке в кожного буває просто як завжди на ніч прориває і чогось невистачає. чи то тих дурних розмов без конретної теми) чи може і навіть"вас" в пітьмі темній. ніч-як другий подих, друге дихання щось таке чарівне та незрозуміле, ми відкриваєм в ній самих себе бо тоді говорм вже не ми, а нас лише "несе", говорить наша душа, і навіть правильніше не говорить-а співає відкриває нам наші здавалося б відомії, але насправді далеко потаємні частки мрій