приблизно так проходило все моє дитинство, і навіть перший роки до дорослого життя
і я вдячна трєнєрам за це, бо з яким б слізми я не виходила з залу, з яким би болем в ногах я не йшла до дому, з якими б травмами я не ходила-я всеодно трималась від тієї важкості.і зовсім неважливо як та тяжкість була -тоді фізична, зараз фізична та моральна- всеодно, це вони мене навчили гідно справлятись з всім самій, і терпіти біль якою б вона не була. бо навіть не перетерпівши біль в перший раз при сіданні на шпагат, я б більше ніколи не сіла на переростяжку. а зараз майже так само-яка б важкість не була, варто її перетерпіти, бо це робить тебе сильнішою надалі