в мене почався осінній депрес. я по натурі своїй завжди депресую, але те шо зараз зімною відбувається занадто. мене пічалить то шоя не можу забути людину. і скільки б я не намагалась, скільки б я не переключала свою увагу на когось іншого, в мене нічого не виходить. мама знову поїхала і до її наступного приїзду чекати ше один рік. на роботі теж не все просто. шоб мати хороші гроші треба дуже багато пахати, а самопочуття не позволяє, до сесії взагалі не готова. але ж нє. мене грузить просто якийсь хлопець. скільки я собі після леми обіцяла шо більше в мене не буде таких депресів і хандри через мужика, але то вже не просто для мене мужик. догадуватись шо все було просто так і бути впевненою шо тебе реально мали за малу дуру, то капец як болить. в твітері я того не напишу, бо ті хто читають одразу почнуть шось питатись. файно шо є вьюві. вобщем я в пічалі. і відчуваю себе дуже слабкою і безпомічною. так давно не було. і такого пригнічення теж..