моє покоління приходить до тями
як вовк із мультфільму «ну – постривай!»
нас шили руками нас вчили роками
no money – no honey, no woman – no cry

і спроба сказати за всіх – це неправда
але прослизає – як щур у підвал
надія на себе - надія на завтра
бо сонце – медуза,
бо світ - карнавал,
будинок з химерами, кримські сонети…

ми вас дочекалися, будьте людьми!
про нас говорили народні прикмети
про нас шелестіли бармени з корчми

про нас забували – бо рано, бо пізно,
бо бігають клоуни в синіх трико.
бо де наша слава, бо де наша пісня?
бо постріли наші – завжди в молоко

і ми молодці – ми при стайні, на сіні,
колись надзвичайні, колись емоційні,
і наша свобода така -
вона розчиняється в хлорці і глянці
їй мариш вночі, нею спльовуєш вранці
бо надто міцна і гірка