Знаєте як то буває. Дружиш з одним, а потім знайомишся з іншими людьми. Нові враження та емоції. Далі знайомиш нових з старими. І тут починається ваша дружба. Всіх разом дружба. І ти усвідомлюєш, як же ж добре, що всі мої найкращі зараз разом. Яке ж це щастя! Потім хтось робить нас вічними, а деякі знають, що так не треба, деякі вже пережили це. Далі щось відбувається і ти вже не з ними. Ти не сам, але не з ними. Вони далі продовужють дружити, але вже без тебе. І тут розумієш, що вже все. Ніхто і не згадає і не подумає що ж би було б якби не хтось, хто вас всіх познайомив. Що було б тоді? Нічого і нікого! Всім би було добре, як і було. Ніхто б не забув про старих друзів і не було б можливості вибирати. Все було б. Але от так трапляється. Вже який раз я натрапляю на таку ситуації. Чого я така? Чого саме зі мною? Навіщо люди тянуться до мене? Навіщо довіряють? Краще б я була кимось з вас. Але ні. Така доля і пройду її впевнено і до кінця. І не треба мене жаліти! Не треба! Все це набридає. Зовсім скоро буде те, чого я очікую. Я знаю, що так і буде. Просто так завжди трапляється. І ви не виключення. Ось побачите.