Немає ніяких думок. Нічого не пишеться. Шо робиться? Не знаю. Скучила не скучила. Щастя повернення не знаю. Та й не треба. Я вкотре довожу собі і іншим, шо я хуйовенький друг. Не так? Тоді ви мене погано знаєте. Ще напевно не було такої людини з якою я б не сварилась. І все ж виходить через мене. Потім я ж і страждаю. І ніфіга вони не роблять мене сильнішими. Я б написала тобі зараз "повертайся", але сумніваюсь, що я тобі треба. Так швидко я здалася. Таке в мене вперше. Уявляю, як ти будеш іншим розказувати про мене. Хоча чи будуть такі людини, яким би ти довірила своє життя? Звісно, що будуть, але думаю ще не скоро. Має ж пройти певний час. Або ж в нас все ще буде. Або ж..