Вона дзвонить до Бога і палить гашиш. А ти собі маєш все те на увазі, Ти нормально їси і достатньо спиш І не переймаєшся в жодному разі Що там у неї – нежить чи сказ, чи є цигарки і чи тепло в хаті. І дзвониш до неї як бог кожен раз О восьмій чи часом о пів на дев’яту Вона тобі сниться і мабуть дарма Ти думаєш що тобі не потрібно Знати чи спить сьогодні сама, Чи з кимсь до бога для неї подібним Ти маєш життя що такого хотів, І все, чого ще дозволяєш хотіти. Вона має рибу і двоє котів І мрію хоч якось дожити до літа. Що скажеш їй? Дівчинко, час, він мина. Підеш, перетворишся в мокру дорогу. Ти зник як помер, але буде вона За двох набирати щовечора Бога. Ви навіть окремо врятуєте світ, В вас є ж бо усе що для цього треба: У тебе – вона, а у неї – дріт До телефонної лінії неба.