Коли мені немає куди спішити, я все одно швидко йду, бо звичка запізнюватись вже у крові. Але сидячи цілий день на вуличці нашого міста, починаєш помічати усіх тих нікчем, які завжди кудись спішать. Такі заклопотані, втомлені від життя оці мізерні люди. Сьогодні день оминув мене, бо я нічим його не наділила, хоча сміялась я від щирого серця. Так хочеться жити. Сьогодні шосте жовтня з днем народження, Рома. Я не забула, просто зробила вигляд, що байдуже. Вже сьоме жовтня і дзвінки на мобільний стають дедалі частішими та приємнішими, і це лише 1:42 ночі. Ти подзвонив і сказав, що ми їдемо, я всім серцем надіюсь, що це так.