а ось коли любиш (ну так, щоб хотілося сказати - "люблютебялюблюнемогу"), то нічого якраз говорити не хочеться. і робити нічого не хочеться. і ніяких артефактів не треба. і навіть фотографії в альбом жодної не наклеювати, та й альбому-то не заведено в будинку. і листівок не даруєш, і подарунки ніжно підписуєш рідко-рідко.
а просто прокидаєшся в 4.46 і лежиш, холодним носом в потилицю. і всередині - така дзвінка тиша. страшенно хочеться розбудити, але якщо розбудити, то крім "люблюнемогу" сказати все одно нічого не вийде. і просто лежиш і намагаєшся не дихати голосно.
а до тебе повертаються і бурмочуть - "знаешькакятебялюблю? люблюнемогу. ."
і засинають
наприклад, в 4.49 ранку.