Привіт, привіт. Що ж, чергова людина вже не зі мною. Закриваю очі і переношусь у час, де вікно у кімнаті гуртожитку буде виходити на якусь вуличку якоїсь там Варшави, проше Боже, поможи. Треба боротись за те, чого ви хочите/прагните та про що ви мрієте лягаючи спати та закриваючи очі. Я намагаюсь вчитись, справді. Майже вже не гуляю, та де там майже, взагалі не гуляю. Та часу все таки бракує, чи то може не часу, а сили, хто знає. Тепер я розумію як це від суботи до суботи. Я знаю, я складана людина, але до біса той характер. Я дуже ціную своїх друзів, але при єдиній умові, що вони розуміють, що таке дружба. Вдячна долі, що звела мене свого часу з людьми, яких завжди любила і любитиму, Валєраа, дурнувата дитина, яку безмежно люблю, моя S, сука, що ж ми тільки не пройшли разом, через вогонь і воду, через всі кола пекла і не тільки. Не можу не згадати і Рому, канєшно ще довго буду порівнювати всі наступні зразки будь якої моєї дружби з хлопцем, бо ж тієї дружби, яка була, ніякій виродок не зможе переплюнути. За це тебе люблю і до сьогодні. Ще Іваночка, та, яка стала частинкою мого літа, мого майбутнього. Я вірю в нашу оту здійснену мрію, понад усе, бо по-інакшому ніяк, бо по-інакшому не розглядається. Дякую, Боже, що можу перелічити друзів на пальцях однієї руки, бо зайвих не потребую і масовки не люблю. Я собі знаю, і мені так добре. Так, що уперед з усмішкою, бо поляки цінують доброту, а нам ще оой як довго там жити ;)