я сумую за морем. за Болгарією, липнем особливо.
якійсь по-своєму осінній настрій. ну, знаєте, коли не то сумно, не то весело. коли є депресія, а вроді як і нема. але, мабуть, все таки є.
осінню багато в кого вона присутьня. через навчання, невдале кохання, літній роман, перевтому і так далі.. у мене, мабуть, через все. тільки що побачила твою з нею фотку. мило, мило. аж серце в п'яти впало. можливо я трохи сумую? і благаю тебе, не треба їхати в Карпати. шкода, що ти вже не дзвониш, як і раніше.
Юля, ми повинні відірватись там, чого б нам це не коштувало!