у мене холодно тут, страшені протяги,
я протягом місяця зустрічаю ці прокляті потяги.
знову пишу тобі, рахую символи,
мозок від рим болить, з легенів дим валить.
плювати шо там скажуть всі ці прохавані,
серце стискається, це все не кава, ні, а мені,
лишилось фото, в неті листи і запахи,
я й досі в снах засипаю на лапах твоїх.
тільки твої долоні током не били,
знову ці локомотиви, ми одиноко курили,
допоки не загубились у прірві пропущених викликів,
доки осінь нас не розділила холодними іклами.