" Незрозуміло для чого, але лізу у поштову скриньку, хоча на перед уявляю, скільки там напихано усілякої реклами. Вікриваю скрпилячі дверці і моє лице перетворюється на емоцію маленького подиву. Звичайнісінький лиcт, який розкривається незграбними руками за декілька антиакуратних спроб його відкрити. І в ньому написано рівнесеньким курсивом:

" Тому, хто читає цей лист, я бажаю такої великої любові, як і наша галактика.

з повагою, Крадій Вашого Часу"

На що моя рука нашкребла таку антиреволюційну пропаганду:

"Ви, мабуть, помилиллися адресою. Це не квартира інопланетян та не приймальна космічних подарунків. Та таку любов я б заховала подалі від людей. У серце.

з подивом, жертва вашого злочину щодо крадіжки часу."

p.g.