Осінь лягає на спину,

Прив'язавши камені до ніг.

Ти мені кажеш: «Покину»,

Замість твоїх «Не віддам».

Ця осінь пронизана холодом,

А люди сповнені напуття.

І в цьому невеликому місті

Так не вистачає твоєї присутності.

Я тебе малюю по пам'яті пензлем.

Але не можу згадати очі. І нехай.

Ця осінь залишить лише рвані листя,

Рване серце і смуток.

А наші спільні фото залишається тільки спалити.

Нехай їх забуде вогонь.

Ти мене обіцяв берегти,

Відпускаючи мою долоню.

Для мене є один порятунок -

самотня

неділя.

І хочеться гнати по дорозі всі двісті.

Хто ж знав, що не будемо разом.