У житті кожної людини, наступає момент, коли їй вкрай погано.
Чим довше людина залишається у такому стані, тим більш вона слабшає, депресія накриває, а воля яка це б усе могла б розігнати - слабшає.
Коли дійде до моменту що сил уже не буде, зберіть усю свою волю у кулак і просто попросіть допомоги друзів чи близьких, так ви з часом повернетесь у звичний ритм життя.
Ще буваєть момент коли ти думаєш що твоя депресі зникла, думає і брешеж сам собі, що усе добре.
А потім шось чи хтось нагадує тобі про те що стало і те що було.
Дивне відчуття коли таке стається.
Увесь осад, який є нерозчинним, просто піднімається, забиваючись у всі щілини і нагадує про себе.
Дивна штука це все, єдине що зможе допомогти, це повернути усе за чим сумуєш, боротись за те що дороге, інколи навіть пасивна боротьба, більш дієва чим та що просто на показуху.
Або є другий варіант, просто сидіти і мучатись, чекати і надіятись, що скоооро прийде щось краще ніж було, тоді усе це пройде.Але пама'ятайте, осад то нікуди не зникає ;)