Доброго ранку. Недобрий день. Або жахливий вечір.
Я не знаю, як тобі сьогодні буде завгодно.
" Я, напевно, її душу ще трішечки покалічу".
Так ти думаєш, ламаючи мені кості по черзі?

Мені не боляче, тому що я відчувати не вмію,
Або мені боляче, але тебе це мало хвилює?
Я від кожного слова шарахаюсь і камінію,
А прогалини зліва, всередині, все частіше пустують.

Та ти продовжуй, не соромся, звична справа.

Я тебе, напевно, дістала своїми моралями?
У мене до тебе, знаєш, суто особисте,
У тебе до мене виключно розваги.

Сходи прогуляйся, розвійся, наповни легені повітрям,
А то я тут лізу з істериками, така дурна.
Мені тут, бачте, твої слова по потилиці обухом,
І вірші виливаються, як бруд під ногами хлюпаючи.

А ти злишся і докори вбиваєш ножами в спину,
За те що я в своєму незмінному репертуарі.
Бачив учора у дворі побиту псину?
Це я, сволота, подихаю на тротуарі.