ти вмієш звучати без слів і без нот
хоч маєш обох переповнені жмені
вірші заселивши на ніч у блокнот
чекаєш на осінь і руки ховаєш в кишені

вона не простить виглядань із вікна
вона пунктуальна й не схожа на потяг
нагріє в руках для глінтвейну вина
і літо накаже у шафі замкнути як одяг

вона загинає в книжках сторінки
найбільше в нових а в твоїх особливо
пташкам дозволяє поїсти з руки
в дорогу спочити і так неквапливо

злетіти й летіти допоки триває земля
допоки тепла не багато й не мало
тобі з мого сну усміхнеться маля -
прокинься:
вже листя пожовкло
і впало