Я не знаю, що робиться зі мною.Мені не вистачає тебе. Я дуже дуже скучила.
Мені снилось, що ти відповіла на мій дзвінок. Я була щаслива, але це був тільки сон. Шкода.
Я не можу без тебе. Я майже нічого не знаю про твоє літо. Я хочу почути розповідь про твоє літо. Я впевнена, що воно було вдалим. Я впевнена, тобі є що розповісти мені. Я просто скучила за твоїми розповідями.
Скучила за тим, що було. Ті наші дні літа були чудовими. Я все це пам`ятаю.
Тільки ти варта знати все. І ти забрала в мене це. Ти ж обіцяла, що я зможу тобі дзвонити з табору. А вийшло що? Я дзвонила до тебе, до твоєї мами. Ти не відповідала. А я не могла так.
Ти потрібна мені, як повітря. Тільки тобі це не треба. Тобі не треба я. Ніколи, напевно, не зможу змиритись з цією думкою.
Якби ти тільки знала, що я тримаю в собі! Якби ти знала! Тяжко мені без тебе. Чого саме ти так потрібна мені? Чому не хтось інший? Було б легше. А так я мучу себе. Ріжу себе спогадами. Гнию, насправді.