ще того року, в цей день, 31 серпня, мені здавалось все інакшим. сьогоднішній день в минулому уявленні був зовсім ніби не таким. а чи я думала про нього ?
НАПЕВНО ВСЕ - ТАКИ НІ. Я НЕ ХОТІЛА ЙОГО. ДУЖЕ.
ЯК І ЦЬОГО ЛІТА В ПРИНЦИПІ. ХОЧА ВОНО БУЛО НЕЙМОВІРНИМ І ДЛЯ КОЖНОГО, МАБУТЬ, СТАЛО НАЙКРАЩИМ. БЕЗЛІЧ МОМЕНТІВ, ЯКИХ БИ ХОТІЛОСЬ ПЕРЕЖИТИ ЗНОВУ.
початок літа.вечірки у однокласника.безтурботні будні.
потім настрій поступово змінювався негативно. звісно, причиною стала людина. без цього ніяк не обійтись. а інша людина - нова перевернула мій світ повністю. до поки все не стало на свої місця… так, все буде добре ?
і де ж воно ? де ж наслідок твого обіцяного ? а я тобі вірила.
не варто було ?
а до цього всього додалось ще й тепер розтавання з найріднішою школою і однокласниками.
СЬОГОДНІ БУЛА ПОСВЯТА У СТУДЕНТИ. ДЯКУЮ ТИМ, ХТО БУВ ПОРЯД ЗІ МНОЮ, Я ВАС ДУЖЕ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ. У ПОНЕДІЛОК ВЖЕ НА ПАРИ. не віриться ! НЕ ХОЧУ !
А ЗАВТРА… ЗАВТРА ПІДУ НА ПЕРШИЙ ДЗВОНИК НАШОЇ ШКОЛИ. ХОЧА Б НЕ ЗАПЛАКАТИ, АЛЕ ТАК НАПЕВНО Й БУДЕ. Я НЕ СТРИМАЮСЬ, БО ХОЧУ ДУЖЕ НАЗАД. ХОЧА Б НА РІК…(