от і пробігають з глухим вихором останні дні літа…а так все-таки не хочеться тебе відпускати, літо! куди ж ти так швидко летиш, пострива, я хочу ще!
завтра останній день, а думка про навчання просто не вкладається у голові. як же ш буде тяжко перебудувати будні дні. це вже не будуть яскраві шумні дні літа, а це вже сірі шкільні будні. одне спасає, це моя мрія, адже я так люблю Варшав, як я хочу туди, при одній цій думці мені навіть вчитися хочеться, тільки поскоріше б туди поїхати!