Люди малюють картинки на сторінках, з гучністю жалкують, чимось в роді «половину літа про*бали». знали, що так буде, бачать, що так відбувається, але ніби чекають, коли настане більше днів, щоб написати все те ж, але вже без половини. просто, ціле літо в вконтакті, і нуль подій, так у більшості, і не дивує. але, здається, одна я не шкодую про втрачених днях. не спати ночами, а вдень нікуди не поспішати. не дзвонить будильник, не запізнюєшся туди, де повинна бути, для мене це вже в кайф. я не шкодую ні однією прожитою хвилиною. я встигла зрозуміти, що люблю. встигла повболівати цими почуттями і перехворіла нарешті. знайшла захоплень не мало, нехай несерйозних навіть. багато нових пісень, пару улюблених свіжих фільмів, незліченну кількість прочитаних книг і світанки.мої улюблені світанки, які такі тільки влітку можна побачити.