не сердся
у мене два серця
а ще кілометри пустих віршів
без смислу і рим
тому ти маленька
гріши поки є ще час для спокуси

прислухайся до власного тіла
бо тільки воно може розказати
як наростає і пульсує листя на гілках
як ламається від ніжності трава

твоя цілковита й безмовна втома
спадає на довжелезні коси
і серце твоє западає у глиб моря
де ти одна
і все поглинається разом з початком

танцюй від ніжності
помирай від любові
думай рухами а також
клади свою голову мені поміж ребра
і слухай як води затікають під небо

не наступай собі на горло
не згортай це пріле від сирості листя
усю цю сутність двоїсту й імлисту
а дихай
просто продовжуй ритмічно стріляти

cонце западає за камінь
і пускає цівку тіні на землю
сьогодні день сумний і порожній
як пляж восени

ховаєш запястки між літер
і словом ковтаєш напругу
думками роздмухуєш вітер
щоб бачити віру і тугу