Ти була в мене вже не перша,
І не остання ти любов моя.
Моє кохання безперечне,
Але й не вкрай безмежне.
Люблю моментами когось
За губи, очі, за характер.
Проте неможу знайти кратер
Моїх недовгих почуттів.
Для мене це все просто гра,
Як писаря чудового пера.
Закінчується чорнило на папері
Так в мене і зникає та іскра.
Не хочу я здаватися цинічним,
Не можу вже мовчати без кінця,
Була одна любов, ота одвічна,
Та пішла вона у забуття.
Я довго думав і журився
Та з часом вже все ж таки змирився
І став на ту дорогу в нікуди….
Змінився я напевно зразу
Сприймав усіх жінок як дим
Яким душився і не жив,
Але через гордість не гасив.
Не можу я сказати правди
Чи хтось ще міг одчути те
Що я одчув коли зустрів тебе.
Однак ніколи вже незможу
Знов так міцно поцілувать тебе…..