слушая ac / dc - you shook me all night long понимаю вот это настоящая жизнь. Сегодня был замечательный день, и самое лучшее ощущение осознавать, что все еще впереди.
Ось, я довго не могла написати хоч би якийсь звіт про моє існування на протязі літа, чи то мені було вкрай ніколи, чи просто ліньки, або ж просто не знала на якій мові написати оцю феєричну повість. Так ось, мамєнт настал, пальчики стукають по клавіатурі і я сиджу і щиро ахуєваю з того, що спіткало мене цим, не побоюсь цього слова, найкращим літом, да да, вам не здалось найкращим літом! Що не ставалось: погане, добре, байдуже, все було чарівно. Доречі про чарівне, було чарівно. І сидячи сьогодні, покурюючи кальян, збираючи думки до купи, я зрозуміла, як люблю своє оце кінчене місто, наскільки ж мені все тут рідне. Все та всі хто тут є, біля серця та байдуже, що всі вони лайно, разом канешно же зі мною. Але найзапам’ятовуюча фраза дня: ”Якже ж я люблю своє місто, але недай бог я тут останусь”. Ось така хуйня малята. Зараз грає FloRida-Whistle і це одне з найкращих summer's в моєму житті, бо я так собі подумала, поганого літа я не мала ще ніколи. Все добре, і навіть не треба розтягувати. І саме класне оце розуміння, що я подорослішала. Так просто і легко. На слідуючій неділі мій тато буде вчити мене водити його трошкі вже мій автомобіль. І обов’язково, присягаюсь своєю печінкою, що буде грати пісня Цахес - автомобіль. Все ж таки дорослішати класно. Я б зараз розказала багато всього цікаво, але спати хочу і все ж таки лінь присутня, так що, все згодом. Я вас всіх люблю і всьо такоє. А, кстаті, в мене знову оце параноїдально-панічне відчуття, що тут багато зайвих людей. Але, блять, мене це не обходить. Беріть, блять, і читайте, до самої останньої фразочки на цьому блозі, до найостанішої буквочки, мені срати. Ваша Саша, яка вже нарешті вдома.