Починаю розуміти річ єдину,

Коли нап*юся чаю із кропиви,

Весь цукор в тім, що ви закладка,

Лише закладка у житті людини.

Вона б хотіла зупинити дію,

Читати вічно, той один абзац,

Насолодитись шелестом сторінки,

Та все ж цікаво, як же буде там…

Перегорне, знайде в наступнім мудрість,

Глотне ковточок звабних, нових слів,

Забуде про миттєвості облудність,

Про гру насичених сарказмом слів.

А потім викине з душі чиєсь творіння,

Візьме закладку і кудись піде,

Чому не знало це чудне створіння,

Закладка без сторінок не живе.

автор. Тетяна Нємцева

_________________

украинские стихи не люблю, но этот как-то впечатлил :DD