эта вся суматоха.надо сбросить темп.хотя ждать не долго осталось..боюсь если расслаблюсь то уже не буду вписыватся в темп..а ведь это мне нужно.
ну ладно
пока я мечтаю о лете.о нашем море.и о кофе.нескафе крими двойной.и бананы.да.все просто.крепкий соон.
а ще я обіцяю собі з ціеї хвилини находити щастя у дрібницях.і я вже находжу.більше оптимізму..сонце і так замало.буду радіти життю і щиро вірити у завтрашній день.