два роки тиші. дзвони і мости і дзвін мостів й біжать мости крізь дзвони мости у дзвонах встигли прорости міцні, залізні; стиглі і червоні вода і лід. ти падаєш на лід як риба жадібно хапаючи повітря щось в тобі терпне, щось тебе болить вода і лід. і дощ, і град, і вітер руйнують все, що ще не знищив час стирають все, що ти не встиг забути мости і дзвони. радість і печаль твоє минуле і твоє майбутнє метал і скло. скло добре ріже плоть коли немає леза під рукою роками пошрамоване чоло є доказом всього, що ти накоїв тож слухай як велично світ мовчить як тихо сніг лягає на дорогу ти, що раніше не шукав причин тепер терпляче ловиш звуки кроків і ти, що перевищував роль слів без права голосу ідеш на барикади волхви дари Христу не донесли два роки тиші. хочеться кричати."