Мається цей дивний-дивний світ,
Летить у царство щастя і гріхів.
За що потрібна така доля?
Неземної краси доля, яка спонукає жити
Жити, значить любити, кохати,
Любити-значить за щось помирати
Не на довго, а так на місяців шість
Не витримуєш? А навіщо любив?
Навіщо плекав у собі кохання?
Навіщо ти кохав?
Чому ти віддавав своє життя для когось?
Сміливо крокуємо маршовим кроком
Йдемо до власних бажань, торуємо шлях.
Він довго вдивлявся замріяним поглядом
Не важко здогадатися куди
Чарівна посмішка, її голос, її все.
Він міг би дивитися, хоч цілу вічність.
Він мріяв, мріяв про неї і про себе
Він хотів щоб його помітили, він знав її
Він помаленьку їв її очима
Він роздягав її поглядом, він бажав її
Всі мрії були спрямовані на це миле створіння
Чому вона не бачить? Чому вона мовчить?
Чому це все зі мною? Як можна далі жить?
(с) Пашка Грицюк.
написано в далекому 2008 році.