сама, ну здавалося що ж такого в тому стані, коли ти ну просто сама. ні, не одинока, є на кого чекати, але протягом певного часу обмежуєшся якимось короткими телефонними розмовами, переписками типу "як справи" і т.д.
напевно, це гарне почуття, бо починаєш цінувати моменти, зустрічі, час, врешті-решт.та й взагалі аналізуєш і певною мірою об*єктивно оцінюєш власне положення, стосунки з людьми, даєш свободу думкам.

а потім все знову. ніби й не була одна.