Тобі донести одну не просту істину, про те що завтра буде легше, про те що завтра вранці у твоє вікно засвітить сонце і розбудить тебе своїми ніжними промінцями.
І знаєш, вже не варто плакати і побиватись, бо вже і нема за ким.
Його нема, він пішов і зник назавжди, і не варто більше заходити на його сайти, слухати музику, яку ніби-то він писав.
Для чого собі самій створювати ілюзії і самій ж розчаровуватись в них.
Краще спокійно жити і посміхатись кожному дню, забувати яким Він був і що саме писав.
Вже не треба чекати листів і якихось приємних слів.
В нього вже для цього інша є. і не важливо чи на довго вона є.
просто його у твоєму житті вже нема і не варто чекати назад.
Посміхнутись невдачі можуть лиш сильні, ти ж сильна, знаєш сама.
навіть якщо до нестями болить ти перехожим даруєш щонайщирішу посмішку
і не варто згадумати мрії старі, у яких ви щасливі і ніби разом, цього вже не вернеш, а у тебе ще таке довге і світле майбутнє..
і не важливо навіть те, що ночами виступають інколи сльози, а інколи й вдень.
це ж нормально, адже іще ж болить.
біль ще не щезла та поступово пройде…