Вчора був хороший день. Один з кращих за все літо. Він запам*ятається, це точно. але й залишився неприємний осад, в якому в принципі ніхто й не винен. Я така яка я є. І добре, що є такі люди, які мене цінують і люблять. Добре.
Усі ці універи, рейтинги, тести, гроші змушують мене шось робити. Тобто вони вимагають від мене якоїсь дії. Я начебто і хочу щось зробити, але в мене просто не вистачить сил. Все на що я сьогодні здатна це втикати перед компом. Сподіваюсь це тільки сьогодні. Завтра я висплюсь, завтра буде новий день, нові сили. Працювати зараз, щоб не було соромно потім. Соромно за те, що ти просто просрала свій талант, свої можливості чи себто, здібності. Соромно за те, що ти могла і не зробила. Що велика пані лінь, а може й дурноваті чиїсь думки і судження збили тебе з дороги, від мети. Але цього не буде. Не буде сорому. Я обіцяю.