Який колючий погляд

та за що ж

моя червона сукня ідеальна

ти знову майже нематеріальний

із прохолоди снів, підступних мрій.

Повз мене, то немов крізь мене, з раю.

Тут я нічого вже і не владнаю

Ти мабуть й справді нематеріальний.

Червона сукня, що ховає серце у вогні.