стару заношену піжаму! я в ній не просто сплю, живу. вона пропахла мріями і снами… там за вікном байдужі сірі люди… вдягають на обличчя
потворні маски з бруду, що їм не личать. А мій дивацький світ на підвіконні, немов циклічний оберіг, не відчиняється стороннім, не пропонує їжу їм й ночліг.
переливається какао з склянки в склянку, а під повіками вологі очі… мені ж так важко прокидатись зранку… не хочу!тепер всі дні я змінюю на ночі.