Я вражена. До глибини душі я просто вражена. Настільки тобі я треба. Омг, та про що мова? Яке треба? Тим більше я і тим більше тобі. Ненавиджу тебе всім серцем. Але знаю, що занадто вже тебе люблю. І що забуду ті слова. Все. Абсолютно все забуду за ніч. І знову буду любити. Тебе треба викинути з голови. І ти маєш стати звичайною. Багато місця в мому серці ти зайняла. Іншим не вистачає. Розумієш? Є ще інші з якими я хочу бути і які кращі за тебе. Просто викинути. Бо на даний момент є дві людини мені дорогі. І хай це тільки "лєпіт", але це так. Вони навіть про це не думають. Але з ними мені добре. Краще ніж з тобою. Легше. Я не напрягаюсь і не стараюсь сказати щось не те. Я така яка є з ними, а не з тобою. З тобою це не можливо, бо здається щось скажу і все обрушеться і буде відчуття самотності. Ти далеко, але я відчуваю, що ти ти є. Хоча тебе не має бути. Я просто остаточно запуталась. Але знаю одне, що це треба припинити. Трішки вже зроблено і ще залишилось не багато. Я сильна. І хай навіть горда, як ти казала. Але я справлюсь, якщо захочу. Знай і все.