tomorrow never

…а що завтра?
Знову дорога. Завжди однакова, заасфальтована лінія
в небо.
На спідометрі серця майже відчай.
В думках залитий вечірнім сонцем Несебр,
оливкові відтінки м’яких стегон. Дешеве шампанське
та легка філософія Ніцше.
Минуле сторінками роману ще трохи й торкнеться п’ят.
А ти щосили даєш йому відсіч.
Двоє не сплять. Там у душі щось астральне, космічне.
Сум - досвідчений пітчер, надто влучно жбурляє у мене
твоїм ім’ям.

…а що завтра?
Ще один день, ніби дешевий рекламний ролик
для columbia pictures.
Дивне відчуття,
наче від важких думок запікається кров у носі.
В твоїй тихій країні Oz
пекло починається зранку, рівно о пів на восьму.
Коли здається, що не залишилось більше нікого,
ти занурюєш знесилене
тіло в траву під небом Смарагдового міста,
щоб порахувати усі падаючі вгору зорі.
Це солодкий подих у твоєму вусі, це careless whisper,
від якого
ти заплющуєш очі, щоб зрозуміти…чи був насправді хоч хтось поряд?