Кінець? Не дивлячись на те що це більше шоу аніж спорт, і те що фак-євро-хуєвро, та я сьогодні дивився цей матч, з трепетінням серця, кожен момент, кожну секунду. Тому що ось, МИ, УКРАЇНЦІ, і на нас дивиться світ. На нас дивиться Європа, мешканці якої до чемпіонату дуже часто й поняття не мали, хто такі Українці; дивляться і жителі нашої країни, які ніколи не вірили в команду, в своїх людей, в свій народ.. І ми показали, показали свій дух, свою спрагу перемог, своє бажання віддатись на повну. І команда показала, може й не результат, але неймовірну гру, волю та характер. Вболівальники Донбас-Арени показали що вони теж можуть гнати команду вперед, можуть вболівати по справжньому, можуть бути вірними до кінця. І може їм ще й далеко до нашого стадіону Україна, з його аурою перемоги, та це лише початок, і все ще в них буде. Не пам'ятаю коли востаннє матч для мене йшов так довго, коли мороз по шкірі проходив кожен небезпечний момент, коли на очах виступали ці скупі сльози.. Той самий момент, коли пишаєшся тим, що ти Українець. І справа не в футболі, команді чи гравцях, справа в живому Українському Духу, який так рідко сьогодні можна зустріти..
FUCK EURO. Слава Україні! Україна понад усе!