Це була одна з небагатьох літніх ночей, коли небо було хмарне, а повний місяць, який освічував планету, здавалося, от-от впаде на голову. Листя дерев тихенько шелестіло десь вдалечині. Море поволі гралося з хвилями, викидуючи їх на нічний берег. Я сиділа на цьому безкрайому пляжі, закутавшись у тепле вовняне покривало, в руках тримаючи чашечку кави з маленького термоса, який принесла з собою, та мій улюблений «Milky Way». Я була зачарована нічним морем, яке викликало в мене безліч асоціацій і трохи менше спогадів. Ця осінь в бабусі мабуть остання… Остання в плані дитинства, наївності, таких доволі дитячих бажань і мрій. Остання перед якимись кардинальними змінами. Символічний вступ у щось набагато доросліше, ніж дитинство. Я сиділа біля моря, а думки лились через край і переповнювали душу, розум й серце. На якусь хвильку мені здалося, що той відділ мозку, що відповідає за спогади аж перегрівся, як системний блок від перенавантаження. Але в мене є достатньо часу до ранку, аби його охолодити. На побаченні з собою, з своїми думками, з своїм хорошим та поганим «Я». Іноді я лякаюсь своїх думок, бо якась частина моїх міркувань і роздумів добігають до фази «Абсолютної нісенітниці». І коли сидиш на холодному нічному піску, вдихаєш запах морського бризу – так хочеться забути про все на світі і поринути у свій власний внутрішній світ. Я мрію про щастя, якого мені завжди не вистачає або якого я просто ще не навчилась помічати і належно оцінювати. А ще в моїх мріях є пунктик про впорядкування думок, емоцій і переживань, що мабуть якби можна було найняти прибиральницю для моєї душі, то я без вагання скористалася б її послугами. Бо десь там усередині я розкидала жмуток почуттів, багряний весь в перемішку з пустими обіцянками, зрадами, брехнею, пафосом і егоїзмом - я забула поприбирати! Але, на жаль, сьогодні, тут і зараз мені доведеться впорядковувати все самій. І старі почуття, що знову рвуться в бій, і думки про того, кого я давно собі пообіцяла забути. І як не дивно, в мене це майже вийшло. Можливо я зовсім і не хочу забувати про вир усіх подій, пов’язаних з тобою. Але вже занадто пізно, щоб щось зробити, ми обоє опустили руки і давно вже впали в яму іншого світу, але вже далеко не НАШОГО. Ти у СВІЙ, а я у СВІЙ. Досить! Час повертатися, забагато сміття в голові, треба виспатись, і зранку я вже й не згадаю про цю внутрішню бурю. Дякую тобі море за твою свіжість і прекрасну компанію, я повернусь, обов’язково повернусь на світанку. З чистими думками, легкістю на душі з кавою і візьму свій улюблений «Milky Way». Спогади….На все про все лише одна ніч….