Холодно в цей літній вечір,
нема його, щоб взяв за плечі
і просто мовчки постояв.

Чужі, погасли наші очі,
минулорічних літніх ночей
я не забуду. Так і знай

Нас двоє, лавка, школа, вечір.
Я на руках, немов малеча,
в тебе. Й спокій на душі…

Якби я знала, що так буде.
Якби сказали мені люди,
що відстань ця розлучить нас.

Я б світ навиворіт роздерла,
щоб наше почуття не вмерло.
Й не відпустила б я тебе.

Мовчиш? Мовчи. Тепер не треба.
І говори тепер до неба.
І Може хтось почує це…

Не буде пізно- я відчую.
поки що дома я ночую.
ти знаєш як мене знайти…

а ні, то відпусти