Добрий вечір.
Давно я вже не писала.Скучила так сильно за всіма, що це просто жах.
Знаю про що писатиму, але не знаю з чого розпочати.
Напевне розповім трохи про Миколаїв, а потім почну тему, яка хвилює мене.
Миколаїв-це місто мого дитинства.Всі мої дитячі роки до 6 років проходили літом там.
Місто знаю добре, не згубилася.В конкурсі ми лауреати.Купила кофту, лягала спати рано.
По телефону не говорила майже-часу не було.Все в мене добре, все як завжди.
Зараз 2га ночі.Я пишу в Ворді через те, що в мене немає інтернету.
Черепаха напісяла на модем.
Скопіюю цей пост на флешку, і скину його на чийомусь комп’ютері.Через те, що все має бути швидко, щоб ніхто і не взнав про те, що в мене є блог, якому зовсім скоро буде рік.
Думаю про те, чи життя в всіх однакове чи ні.Доля-це не життя.Доля-це шлях.Шлях по якому ти живеш.Але ти можеш цей шлях змінити.І причому дуже легко.
В кожного свій шлях.А навіть зовсім нещодавно в мене було одне життя на двох.І я не знаю, яка доля цього життя залишилась в мене.
Любов-займає не меншу частину себе в житті людини.Але не кожен вміє і хоче любити.
Нажаль, ті люди, які не вміють любити-хочуть любити, а ті які вміють-не хочуть.
На прикладі себе, я скажу, що ніколи не любила.Але мені здається, що я вмію любити.Через те, що я переживаю за людей, які мені дуже важливі.І це вже проявляється така-собі своєрідна любов.
Я думала, що я одна така, яка боїться серйозних відносин, але ні, я не одна.
Я запитую себе, чого я боюся.І розумію, що я боюся людей, які будуть мене оточувати.
Я боюся, що хтось мені зробить боляче.Хтось просто побавиться мною і все.
Цього я боюся.
Я довгий час думала, чи любов-це звичка.І розумію, що любов для мене це замкнена книга.І поки я не почну любити, я ніколи не знайду цю книгу в магазині, чи десь в бібліотеці.Я знайду її в собі.І поки, що я не знаю, що таке любов.
Але я знаю точно, що любов-не заздрить.
Писала попередній абзац, і плакала.Плакала через те, що мені шкода-що я така невдаха, без особистого життя.В школі ми розбирали вірш О.Олеся і вчителька запиталась, чи любив хтось, і таких виявилось зовсім не багато.Всього одна людина.І це була Аня.
Я, чесно-кажучи думала, що людей буде побільше, але потім, коли я почала думати над цим, я зрозуміла, що не всі вміють жити.
Я ніколи не любила, але я допомагаю людям.Я багато з якими ситуаціями зустрічалась в житті, і в мене вже є хоча б якийсь досвід жити.
Я хочу прочитати нову книгу.Я напевне читала б Леві завжди.Але тут я розумію, що якщо я читаю Леві, багато чого змінюєтеся в мені, і я хочу змінити себе ще, тільки не в стилі Леві, а в стилі когось іншого.
Вже не так сильно чекаю травня, бо травень вже почався.Сьогодні 1ше травня.На часі зараз 2.38ночі.Тепер я буду відтягувати з травнем.Переймаюсь через все.
Нова ера життя.Новий місяць, він так близько біля літа, що навіть і повернутися не вспію, і тут вже буде літо.
Цей рік пролетів ще швидше, ніж той.
Життя таке швидкоплинне, вже 8місяців я в новому класі, і тепер я можу сказати, що я звикла.Але колись, мені було значно краще, і я б напевно все рівно обрала б те життя, яке в мене було 11 місяців тому, але навіщо?Треба ж жити далі.Поглинати нове.Знаходити щось новіще, дорогше.Втрачати все, що в тебе є, і знаходити нове, ще дорожче ніж те, що було.
Списала цілий листок А4 в Ворді, а думка тільки зібралася до купи.Сили немає вже стукати пальцями по клавіатурі, але я продовжуватиму.Мені легше, коли я пишу.
Кажуть, що поки я була за містом, то нічого не змінилось.Але люди бачуть зовсім не те, що бачу я.В мене координально змінилось ставлення до деяких людей.До когось в кращу сторону, до когось в гіршу.З кимось я вже взагалі хочу прощаватись, а когось я хочу ніколи не залишати.
Зараз п’ю гарячий чай від грипу, переключаю музичні канали на тв.
Набираюся сили перечитати все, що написала, але поки не закінчу пост, не буду перечитувати.
Вже не чекаю так сильно літа, як чекала його того року.
Мені буде 16, це останнє дитяче літо-і воно має бути найкращим.Але я не застрахована в тому, що воно буде найкращим.Я не знаю ще, що мене чекає.Але я дуже хочу кудись далеко, надовго і без батьків.Так, щоб відпочити вже на повну.Хочу ще дуже в Супутник, але не думаю, що поїду.
Цей 10клас найгірший в історії мого життя в школі.Я взагалі не вчилася, в мене ніколи в житті не було оцінок нижче 8, в мене могло бути дві 8від сили, але не більше.А тут на тобі, і 6 є.Мама буде в шоці.Накриється моє все.І літо, і плани, і гульки, відправлять в якесь село забите і заставлять виконувати роль посудомийки.Блін, чого ж мені ця думка в січні так не прийшла, коли я б ще вспіла повиправляти все, що можна і не можна.
Все вже Уля, пізно!Вже нічого не виправиш, бо вчитись залишилось від сили 2тижні.
Обробила я дуже багато фоток з Миколаєва, буде фото-звіт так як я і обіцяла.
На годиннику вже 3.03.Чай все давно холодний, очі вже здаються, все розмите таке.Відчуття ніби я пливу.
Ще б речень з 10 і в мене б було два листа А4 посту.А тут тільки півтора листка.
Новий місяць-нова Я.
1.05.2012.
3.06
З любов’ю Уля.