Останнім часом (з приходом весни) до мене все частіше і частіше приходить натхнення. Інколи може сидіти в голові якась думка днями і мені буває важко її позбутися, поки не візьму до рук ручку або олівця (це вже що буде під рукою) і не почну переносити це все на папір.

Ось один з моїх коротеньких віршів. Оскільки він написаний зовсім недавно, ви будете першими, хто прочитає його. Але, будь-ласка, строго не судіть, бо я ще не поетеса, хоча і пишу вже досить-таки давно)

* * *

О, Весно красна!

Ти знов до мене завітала.

Немов дівчина в косу заплітала

волошки сині. Ти прекрасна!

То сльози рясно ллєш,

то весело смієшся сонячним промінням.

Бува виспівуєш пташиним голосінням,

і прохолодну воду з річки п*єш.

Ти - сонця схід жовто-гарячий.

Ти - ранкова випавша роса,

і цвіту раннього краса,

де пахне медом час дитячий.