?

мій жалкуватий страх,

до чого ж він приведеде? далеке небо, глибокий океан.

ми стали занадто дорослими, щоб знову ховатися при труднощах. ми тепер всі такі сильні, все подолаємо.

кожен день на ногах з ранку, до самісінького вечора, я намагаюся знайти от оту мою надію.

іноді так пусто всюди. йдеш по вулиці.на тебе озирається дюжина людей, а ти відчуваєш холод, при 30ти градусах тепла.

я не можу розуміти, що я роблю не так?

Яка душа мені уже врешті решт розповість, у чому тут діло?

Я недостатньо прикладаю зусиль?я змучена, я така змучена.