П ровівши свого попередника за обрій, таємнича панна вкрила світ наш розкішною, розшитою міріадами сузір`їв та планет, спокійно-темною шаллю. До всього живого притуляється своїм шовком, кожному дарує дотик сну… Комусь лагідний та солодкавий, а в когось у душі завіває вихором тривога від пбаченого під міцно зтуленими повіками… Ніхто не знає, що на думці в цієї загадкової красуні - яка ж неговірка! А як розпитати надумає хто - одразу сну-дурману напускає, чарівниця. Чом же не стає ні з ким до бесіди? Дивина.

О так і живемо. Німа красуня ні пари з уст. Та не спроста Творець так, напевно, задумав. Вона ж-бо, ця ніч, знає все-все: і про світ, і про людей, і про їх долю. Мабуть, і своє призначення їй відомо.

Н ічка-ніченька, чарівниченька, ступає тихенько по світу, кидаючи в обійми Зефіра блискітки-зіроньки, котрий розносить їх далеко-далеко й високо закидає за пухнасті хмари. Не подаючи свого голосу, осяяна зорями панночка все ж спілкується з кожнісінькою душею на землі. Як це? Через сни, звісно! В них її сила, вони - її дар. Нічна повелителька ділиться з маленькими мешканцями прекрасної планети своїми роздумами про завершений день і завтрашній, а хіба ні? Адже як часто ми бачимо у снах те, що було і що буде. Разом з уим і навчаємось розуміти зміст нічних послань загадкової панни, а отже навчаємось розуміти життя. На те вона і наймудріша…

by ador-able: *